При передній тампонаді носа інфекція з носо­глотки може проникнути через слухову трубу в

Середнє вухо, тому слід обов’язково призначити протизапальну терапію (всередину або парентерально).

ЗАДНЯ ТАМПОНАДА НОСА

Необхідні засоби:

· 1. Марлевий тампон (“тюк”) – марлева серветка, складена так, щоб утворився кубоподібний тампон, навхрест міцно перев’язаний подвійною товстою шовковою ниткою з чотирма довгими кінцями.

· 2. М’який гумовий або синтетичний зонд (катетер) довжиною 30-40 см.

· 3. Носорозширювач.

· 4. Корнцанг.

· 5. Шпатель.

· 6. Багнетоподібний або колінчастий вушний пінцет.

· 7. Стерильні марлеві турунди довжиною 60-70 см.

· 8. Лобний рефлектор.

· 9. Джерело світла.

Якщо не вдається зупинити кровотечу за допомогою передньої тампонади носа, вдаються до задньої тампонади. Для цього використовують стерильний марлевий тампон, розмір якого відповідає розміру двох нігтьових фаланг великих пальців хворого. Тампони різних розмірів готують заздалегідь і зберігають в стерильних умовах. Носорозширювачем, який тримають лівою рукою, розширюють ніздрі пацієнта, а правою у нижні відділи носа вводять тонкий гумовий зонд на глибину 15-20 см. Беруть у ліву руку шпатель, просять хворого відкрити рот та захоплюють корн­цангом кінець гумового зонда, який, пройшовши через порожнину носа, з’явився у ротоглотці. Виводять назовні через рот цей кінець катетера, після чого один його кінець знаходиться біля входу в ніс, а інший – біля рота. Заздалегідь приготовлений марлевий тампон прив’язують двома нитками до ротового кінця катетера і, потягнувши за носовий кінець, виводять катетер з нитками через ніздрю. Тепер в лівій руці тримають нитку від “тюка”, а в правій – тампон. Допомагаючи пальцем правої руки або корн­цангом, через рот тампон вводять позаду м’якого піднебіння у носоглотку. Під час цього лівою рукою підтягують тампон за нитку, яка через порожнину носа прикріплена до “тюка”. Потім пальцем правої руки через рот заходять у носоглотку та ще глибше занурюють тампон так, щоб він проник у хоани та повністю перекрив їх просвіт.

Утримуючи у носоглотці тампон двома нитками, виконують передню тампонаду однієї чи обох половин носа (див. вище). Два кінці ниток зав’язують біля ніздрі над марлевою кулькою . Дві нитки, які виходять з рота хворого, фіксують лейкопластирем до його щоки або обрізають в глотці трохи нижче м’якого піднебіння. Ці нитки необхідні для видалення тампона. Утримують тампон у носоглотці 1-2 доби.

Після задньої тампонади, як і після перед­ньої, слід призначити антибіотики для профі­лактики



Середнього отиту.

ЗАПАЛЕННЯ НАВКОЛОНОСОВИХ ПАЗУХ (СИНУСИТИ)

(Підрозділ № 11)

Розрізняють гострі й хронічні запалення навколоносових пазух (гострі та хронічні синусити). Запалення може поширитись на всі пазухи одного (правого чи лівого) боку (гемісинусит) або захопити всі пазухи обох боків (пансинусит). У патогенезі виникнення гострих чи хронічних синуситів головним патогенетичним фактором є перекриття вічка (з’єднання пазухи з носом), що утруднює відтік ексудату в носову порожнину та вентиляцію навколоносової пазухи.

ГОСТРИЙ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНИЙ СИНУСИТ (ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ)

Гостре запалення верхньощелепної пазухи ­– досить часте захворювання. Розрізняють дві форми гострого верхньощелепного синуситу: катаральну і гнійну.

Збудниками синуситів переважно є віруси (грипу, адено-, риновіруси) та мікроби - стафілококи, стрептококи, диплококи тощо.

Фактори, що сприяють виникненню запалення

· 1. Хронічні захворювання слизової оболонки носа (гіпер­пластичні й атрофічні риніти).

· 2. Викривлення перегородки носа.

· 3. Захворювання 4-7-го верхніх зубів (одонтогенний верхньо­щелепний синусит).

· 4. Пухлини порожнини носа.

Клініка

• Біль в ділянці верхньощелепної пазухи.

• Головний біль.

• Гнійні виділення з носа.

• Закладання носа.

• Зниження нюху.

• Суб’єктивне відчуття неприємного запаху в носі.

Риноскопія

• Гіперемія і набряк слизової оболонки середнього відділу носа.

• Наявна смужка гною під середньою носовою раковиною, що стікає по поверхні нижньої носової раковини.

Для діагностики гострого верхньощелепного синуситу використовують:

· 1. Діафаноскопію.



· 2. Рентгенографію.

· 3. Комп’ютерну томографію.

· 4. Пункцію верхньощелепної пазухи.

Лікування

· 1. Ліжковий режим.

· 2. Антибіотики.

· 3. Сульфаніламідні препарати.

· 4. Саліцилати.

· 5. Антигістамінні препарати.

· 6. Судинозвужувальні краплі до носа.

· 7. Пункція і промивання пазухи.

· 8. Фізіотерапевтичні методи (УВЧ, діатермія, солюкс тощо).

· 9. При одонтогенному гаймориті – видалення хворого зуба.

· 10. Хірургічне лікування – розкриття гайморової пазухи (гайморотомія) виконують при неефективності консервативних методів, а також при внутрішньочерепних чи орбітальних усклад­неннях синуситу або при підозрі на них.

ГОСТРИЙ ФРОНТИТ

Причини

Ті ж самі, що і при гострому гаймориті, за винятком одонтогенних причин.

Клініка

· 1. Біль у ділянці лоба (переважно на боці ураженої пазухи).

· 2. Відчуття тиску в оці з боку запаленої пазухи.

· 3. Світлобоязнь.

· 4. Зниження нюху.

Передня риноскопія

• Гіперемія і набряклість слизової оболонки середнього носового ходу;

• Смужка гною під середньою носовою раковиною.

На рентгенограмі або комп’ютерній томограмі спостерігають затемнення лобних пазух.

Лікування

· 1. Консервативні методи лікування такі ж, як і при гострому верхньощелепному синуситі.

· 2. Хірургічне розкриття лобної пазухи (фронтотомію) засто­совують при внутрішньочерепних і орбітальних ускладненнях або при підозрі на них.

ГОСТРИЙ ЕТМОЇДИТ

Клініка

· 1. Біль в ділянці перенісся.

· 2. Головний біль.

· 3. Порушення нюху.

· 4. Закладання носа.

· 5. Слизові виділення з носа.

· 6. Затемнення клітин решітчастого лабіринту на рентгенограмі або на комп’ютерній томограмі.

Риноскопія

• Гній у верхньому і середньому носових ходах.

• Почервоніння та набряк слизової оболонки носа.

Лікування

· 1. Консервативне лікування таке ж, як і при гострому верхньощелепному синуситі.

· 2. За показаннями вдаються до оперативного лікування – етмоїдотомії, при підозрі орбітальні ускладнення виконують ревізію періорбітальної ділянки.

ГОСТРИЙ СФЕНОЇДИТ

Клініка

· 1. Головний біль, який віддає в потилицю.

· 2. Нежить.

· 3. Зниження нюху.

· 4. Загальне нездужання.

Риноскопія

Гній у верхньому носовому ході й у носоглотці.

Для уточнення діагнозу роблять рентгенографію, рідко – зондування основної пазухи.

Лікування

1. Консервативне лікування таке ж як і при гострому верхньощелепному синуситі.

2. При підозрі на внутрішньочерепні або орбітальні ускладнення виконують операцію на основній пазусі.

ЛП- лобна пазуха; Орб –орбіта; РЛ – решітчастий лабіринт; ЗРЛ – затемнення решітчастого лабіринта; ВЧП – верхньощелепна пазуха; ЗПН – затемнення у порожнині носа; ОП- основна пазуха

ХРОНІЧНІ СИНУСИТИ

Хронічні синусити – хронічне запалення навколоносових пазух.

Причини

• Перехід гострого запалення пазухи у хронічну форму.

• Патологічні зміни в носі (хронічний гіпертрофічний риніт, полі­поз носа, викривлення перегородки носа тощо), які порушують вентиляцію пазухи та відтік її вмісту у порожнину носа.

• Зниження реактивності організму.

• Професійні фактори.

Виділяють основні форми хронічних синуситів:

1. Катаральна.

2. Гнійна.

3. Поліпозна.

4. Поліпозно-гнійна.

За ураженням тієї чи іншої пазухи розрізняють хронічні: верхньощелепний синусит, фронтит, етмоїдит та сфеноїдит.

ХРОНІЧНИЙ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНИЙ СИНУСИТ (ХРОНІЧНИЙ ГАЙМОРИТ)

Фактори, що сприяють виникненню захворювання

1. Високе, по відношенні до дна пазухи, розміщення вічка пазухи, яке сполучає пазуху з порожниною носа, це утруднює відтік вмісту.

2. Низьке розміщення дна пазухи (нижче дна порожнини носа).

3. Розміщення коренів 4-7-го верхніх зубів недалеко від дна верхньощелепної пазухи (іноді і в самій пазусі), запальний процес в яких може розповсюдитись на слизову оболонку пазухи.

Клініка

1. Головний біль.

2. Біль або відчуття тиснення в ділянці верхньощелепної пазухи.

3. Однобічний нежить гнійного характеру.

4. Закладення носа.

5. Зниження або відсутність нюху з боку ураження.

6. Іноді неприємний запах в носі (переважно при одонтогенних гайморитах).

Передня риноскопія

• Гіперемія і набряклість слизової оболонки середнього відділу носа.

• Слизові або гнійні виділення під середньою носовою раковиною.

• Поліпи в середньому носовому ході (при поліпозній та полі­позно-гнійній формах гаймориту).

Для діагностики хронічного верхньощелепного синуситу виконують оглядову та контрастну рентгенографію або комп’ютерну томографію та вдаються до діагностичної пункції.

Лікування

1. Повторні пункції пазухи з подальшим її промиванням та введенням антибактеріальних препаратів, кортикостероїдів, протеолітичних ферментів тощо.

2. Промивання пазухи через дренажну трубочку, яку вводять в пазуху при першій пункції та залишають до кінця лікування (на 5-8 діб).

3. Медикаментозні засоби у ніс (судинозвужувальні, протиалергічні краплі чи аерозолі тощо).

4. Фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, фонофорез, електрофорез тощо).

5. При загостренні процесу (погіршанні загального стану та підвищенні температури) застосовують внутрішнє чи парентеральне ведення антибіотиків та сульфаніламідів.

6. Хірургічне лікування – гайморотоміювиконують при полі­позній та поліпозно-гнійній формах верхньощелепного синуситу або при неефективному лікуванні катаральної чи гнійної його форм; а також при підозрі чи виникненні ускладнень захворювання (внутрішньочерепних чи орбітальних). Мета цієї операції полягає у видаленні патологічного вмісту з пазухи та у створенні надійного сполучення (отвору) пазухи з порожниною носа.

ХРОНІЧНИЙ ФРОНТИТ

Клініка

1. Відчуття тиску в ділянці лобних пазух і перенісся.

2. Тупий біль в усій лобній ділянці, який посилюється при нахиленні голови донизу або при натужуванні хворого.

3. Слизово-гнійні виділення з носа.

4. Можливі нориці у медіальному куті ока.

Риноскопія

• Слизові або гнійні виділення в середньому носовому ході.

• Набряк слизової оболонки переднього кінця середньої носової раковини.

• Поліпи в середньому носовому ході (при поліпозній і полі­поз­но-гнійній формах фронтиту).

Для діагностики хронічного фронтиту вдаються до:

1. Рентгенографії.

2. Комп’ютерної томографії.

3. Пробного проколу лобної пазухи – трепанопункції, яку виконують спеціальним інструментом – трепаном.

Лікування

1. Забезпечення відтоку запального секрету з лобної пазухи (судинозвужувальні краплі в ніс).

2. Фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, фонофорез, електрофорез тощо).

3. Ліквідація патології в носі (видалення поліпів, конхотомія, резекція викривленої носової перегородки тощо).

4. Операція на лобній пазусі – фронтотомія– виконується при хронічному поліпозному або при поліпозно-гнійному фронтиті, наявності нориці чи при підозрі на внутрішньочерепне або орбі­тальне ускладнення. Фронтотомію також виконують при відсутності ефекту консервативних методів лікування. Мета цієї операції – видалення патологічного вмісту з лобної пазухи та віднов­лення надійного сполучення пазухи з порожниною носа.

ХРОНІЧНИЙ ЕТМОЇДИТ

Клініка

· 1. Відчуття тиску в ділянці перенісся.

· 2. Утруднене носове дихання.

· 3. Гнійні або слизисто-гнійні виділення з носа.

· 4. Порушення нюху.

· 5. Можливе погіршення зору (при ураженні зорового нерва внаслідок переходу запалення із задніх комірок решітчастого лабіринту).

Риноскопія

• Набряк та почервоніння слизової оболонки середнього і верх­нього носових ходів.

• Гнійні або слизисто-гнійні виділення в середньому і верх­ньому носових ходах.

• Множинні поліпи (при поліпозній і поліпозно-гнійній формах) в середніх і верхніх відділах носа.

• Наявність (іноді) нориці біля внутрішнього кута орбіти із слизисто-гнійним або гнійним виділенням.

Для діагностики етмоїдиту вдаються до рентгенографії і комп’ютерної томографії.

Лікування

1. Судинозвужувальні та протизапальні краплі в ніс.

2. Фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, фонофорез, електрофорез тощо).

3. Хірургічне розкриття комірок решітчастого лабіринту – етмо­їдотомія з видаленням патологічно зміненої тканини та створення сполучення з носом.

ХРОНІЧНИЙ СФЕНОЇДИТ

Клініка

1. Головний біль з розповсюдженням на потиличну або тім’яну ділянку.

2. Слизисто-гнійні виділення з носа.

3. Слизисто-гнійні виділення можуть виділятися через носоглотку – відхаркуватись, заковтуватись чи спльовуватись.

4. Можливе зниження зору.

Задня риноскопія

• Гній або кірки в носоглотці.

• Запалення слизової оболонки носоглотки внаслідок постій­ного подразнення гнійними виділеннями.

Для діагностики сфеноїдиту вдаються до рентгенографії, комп’ютерної томографії, зондування та промивання основної пазухи спеціальним катетером через вивідний отвір у верхньому носовому ході.

Лікування

1. Введення судинозвужувальних засобів на турунді у верхні відділи носа.

2. Зондування і промивання основної пазухи.

3. Хірургічне розкриття пазухи (при поліпозній і поліпозно-гнійній формах).


8021218725085950.html
8021265310068481.html
    PR.RU™